Ці псевдовибори відбулися всупереч законодавству України, а також Мінським домовленостям. Так, у статтях 3 та 9 Мінського протоколу від 5 вересня було зафіксовано домовленості щодо прийняття Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» та проведення відповідно до цього Закону дострокових місцевих виборів у згаданих районах.

На виконання цих домовленостей 16 вересня ц.р. Верховна Рада України схвалила зазначений Закон, а 16 жовтня ц.р. його було підписано Президентом України. Згідно з цим Законом, дострокові місцеві вибори в окремих районах Донецької та Луганської областей було призначено на 7 грудня ц.р.

Важливо підкреслити, що Мінськими домовленостями передбачалося проведення на Донбасі саме дострокових місцевих виборів, які мали відбутися на основі поваги до суверенітету та територіальної цілісності України і у рамках українського правового та інституційного поля, а не незаконних президентських та парламентських виборів, спрямованих на інституалізацію нелегітимних утворень, наріжним каменем існування яких є нічим не обґрунтований сепаратизм та тероризм. Не існує будь-яких таємних домовленостей між Україною та РФ про начебто проведення виборів керівництва ДНР/ЛНР до 3 листопада.

Усі країни світу, а також ключові міжнародні організації засудили як плани «ДНР» та «ЛНР» провести зазначені вибори, так і кроки Росії з їх підтримки та наміри визнати результати цих виборів юридично значущими.

При цьому жодна держава або поважна міжнародна організація офіційних спостерігачів на ці «вибори» не делегувала. Натомість, для «спостереження» за «виборами» приїхали представники невизнаних утворень в Абхазії та Південній Осетії, а також російських політичних партій. Крім того, на «вибори» прибули представники деяких європейських маргінальних крайньоправих та крайньолівих сил, які пропагують неонацистські, сталіністські та інші маргінальні погляди і користуються незначною підтримкою на батьківщині та у загальноєвропейському контексті. Щоб залишитися на плаву в європейському конкурентному політичному середовищі, вони фактично «стали на службу» нинішнього режиму у Кремлі. Більшість з цих європейських «спостерігачів» вже проявили себе під час незаконного «референдуму» у Криму у березні ц.р. Зазначені «спостерігачі» вдалися до дешевого трюку, заявивши, що виступають від імені АБСЄ – невідомої Асоціації безпеки та співробітництва в Європі, створеної з метою заплутування жителів Донбасу та міжнародної громадської думки у цілому співзвучністю своєї назви з назвою ОБСЄ.

«Вибори» відбулися у нецивілізований спосіб: виборчий процес був організований фактично під дулами автоматів і був позбавлений не лише законності, а й мінімальної демократичності та транспарентності, у т.ч. через брак незалежного спостереження з боку легітимних міжнародних структур. По відношенню до виборців масово застосовувалися прийоми залякування та підкупу. Бюлетені були роздруковані на звичайному папері. В умовах відсутності належної законодавчої бази та технічних можливостей було дозволено Інтернет-голосування.

Водночас, у Дніпропетровську, Маріуполі, інших містах в усіх регіонах України відбулися людні мітинги за участю, у тому числі, значної кількості вимушених переселенців з Донбасу проти незаконних «виборів».

Протягом дня голосування російські ЗМІ, а також проросійські медіа Донбасу активно «розкручували» тему про значну підтримку місцевим населенням «виборів», на користь чого демонстрували фото- та відеозображення черг на «виборчих дільницях». Разом з цим, цей псевдоажіотаж пояснюється, насамперед, тим, що на території, підконтрольній «ДНР» та «ЛНР», були відкриті лише окремі дільниці, а також підкупом виборців. У районах, які через дії терористів потерпають від нестачі продуктів харчування, голоси оцінили у кілька кілограмів овочів або у соціальну картку, яка начебто гарантуватиме у майбутньому певні соціальні гарантії.

По факту проведення в окремих районах Донецької та Луганської області незаконних «виборів» Службою безпеки України відкрито кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 109 Кримінального кодексу України (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади). У рамках цього провадження відповідні дії вживатимуться, серед іншого, й щодо вищезгаданих нелегітимних «спостерігачів».

Цього ж дня російська сторона перемістила до східних областей України п’ятий конвой т.зв. «гуманітарний конвой», що було здійснено без отримання відповідної згоди української сторони та проведення компетентними органами нашої держави необхідних процедур прикордонного та митного контролю, а також без узгодження з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста та супроводження вантажу його представниками. Вміст конвою, який увійшов в Україну всупереч національному законодавству, усталеній міжнародній практиці та раніше досягнутим домовленостям, залишається загадкою. Сама акція активно використовувалася лідерами «ДНР» та «ЛНР» для симуляції життєздатності цих незаконних утворень у разі від’єднання від України завдяки начебто широкомасштабній підтримці з боку Росії.

Крім того, 1 листопада до Донецької області увійшла значна кількість російської військової техніки разом з особовим складом.

Проведення зазначених «виборів», їх підтримка з боку Москви, а також направлення Росією в Україну військових та псевдогуманітарних конвоїв свідчить про те, що Росія та підконтрольні їй сепаратисти в окремих районах Донбасу ігнорують Мінські домовленості, продовжують курс на ескалацію ситуації на сході України і використовують Мінський процес лише як завісу для просування власного порядку денного та зміцнення своїх позицій.