16 травня 2014 року в м.Сімферополь АР Крим співробітниками Федеральної служби безпеки Російської Федерації також затриманий громадянин України Кольченко Олександр Олександрович, 1989 р.н.

 Довідково: Олег Сенцов - відомий український кінематографіст, творча діяльність якого високо оцінена на престижних міжнародних кінофестивалях.

В рамках реагування на вказану ситуацію МЗС, вважаючи підозри щодо участі О.Сенцова у підготовці терористичної акту безпідставними та юридично необґрунтованими, 16.05.2014 р. направило ноту на адресу зовнішньополітичного відомства РФ з висловленням глибокого занепокоєння з приводу затримання українця та вимогою щодо його негайного звільнення, а також виступило з відповідним коментарем у ЗМІ.

Крім цього, прохання дати належну оцінку вказаного факту грубого порушення прав людини Російською Федерацією було адресовано заступником Міністра закордонних справ України С.Кислицею помічнику Генерального секретаря ООН з прав людини І.Шимоновичу під час їхньої зустрічі 19.05.2014 р.

З метою надання О.Сенцову та іншим затриманим громадянам України необхідної консульсько-правової допомоги Посольство України в РФ у відповідності до положень Консульської конвенції між Україною та Російською Федерацією звернулося до російської сторони із запитом щодо організації зустрічі з ними у місці тримання.

19.05.2014 р. в МЗС відбулася зустріч Директора ДКС А.І.Сибіги з активістами українських громадських організацій, до відома яких було доведено інформацію про заходи, які вживаються українською стороною з метою звільнення О.Сенцова.

26.05.2014 р. російська сторона у відповідь на численні запити Посольства нотою МЗС РФ повідомила, що громадяни О.Сенцов, О.Чирній та Г.Афанасьєв були затримані у якості підозрюваних у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 205.4 (організація терористичного угруповання та участь у ньому), чч.1, 3 ст.30 (підготовка злочину і замах на злочин), п. „а" ч.2 ст.205 (терористичний акт) та ч.3 ст.222 (незаконне придбання, передача, збут, зберігання, перевезення або носіння зброї, її основних частин, боєприпасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв) КК РФ. Так званим слідчим відділом Управління ФСБ РФ в АР Крим і місті Севастополі розслідується кримінальна справа № 2014427002, порушена 09.05.2014 р.

28.05.2014 р. у приміщенні СІЗО 2 ФСІН РФ (Лефортово, м.Москва) відбулася зустріч російського адвоката із затриманим громадянином України О.Сенцовим. Стан його здоров'я нормальний, наразі йому надається необхідна правова допомога.

30.05.2014 р. консульською посадовою особою Посольства проведено зустрічі із захисниками українців з метою узгодження лінії захисту наших співвітчизників.

30.05.2014 р. Тимчасовим повіреним у справах України в РФ Р.М.Німчинським проведено зустріч з Директором Другого департаменту країн СНД МЗС РФ В.О.Сорокіним, у ході якої російській стороні була висунута вимога невідкладно надати можливість консульській посадовій особі відвідати затриманих громадян. В.О.Сорокін пообіцяв надати відповідного сприяння у вирішенні порушених українською стороною питань.

02.06.2014 р. відбулася чергова телефонна розмова керівника консульського відділу Посольства з представниками Слідчого управління ФСБ РФ з приводу зустрічі із затриманими громадянами України та надання контактних даних російських слідчих. У відповідь йому було зазначено, що уся необхідна інформація вже була передана українській стороні по дипломатичних каналах.

03.06.2014 р. до МЗС України було викликано Тимчасового повіреного у справах РФ в Україні Андрія Воробйова, якому під час зустрічі з Директором ДКС А.І.Сибігою вручену чергову ноту щодо порушення російською стороною у випадку із затриманням вказаних громадян України положень Консульської конвенції між Україною та Російською Федерацією та з вимогою негайно забезпечити реалізацію права консульської посадової особи на зустріч з українцями у місці тримання, в тому числі і для надання їм необхідної правової допомоги.

Наразі, захист громадян України по порушених у відношенні до них кримінальних справах здійснюють найняті рідними російські адвокати (за їхніми словами, ними дана підписка компетентним органам РФ про нерозголошення інформації по справах, що розслідуються).

Арештованих громадян України (О.Сенцова, О.Кольченка, О.Чирнія та  Г.Афанасьєва) у травні ц.р. в Лефортово також відвідано представниками НКО (Громадської спостережної комісії м.Москви, що здійснює контроль за забезпеченням прав людини в місцях примусового утримання). За їхньою інформацією, стан здоров’я нормальний, скарг на умови їхнього утримання вони не мають.

Несвоєчасне інформування консульської установи України про затримання громадян України (лише після звернень Посольства України у Москві), а, тим більше, ігнорування російською стороною звернень Посольства щодо зустрічі українських дипломатів із затриманими, є грубим порушенням пунктів 1 та 2 статті 13 Консульської конвенції між Україною та Російською Федерацією.

Справа О.Сенцова та інших громадян, утримуваних на території РФ, перебуває на особливому контролі МЗС та Посольства України в РФ, яким продовжують вживатися всебічні заходи щодо її консульського супроводження, у т.ч. у тісній взаємодії зі стороною захисту.

Порушення прав людини в окупованому Росією Криму

Російська окупація Кримського півострова вже призвела до суттєвого обмеження політичних, мовних та культурних прав і свобод людини і національних меншин, насамперед - кримських татар та українців.

У контексті заяв російського керівництва про забезпечення рівних прав в Криму для представників російського, українського та кримськотатарської національностей таке виглядає особливо цинічним.

Системного характеру набули випадки порушення свободи слова та ЗМІ, прав на освіту, мирні зібрання, віросповідання. Окремим напрямом є порушення права приватної власності та права на ведення підприємницької діяльності.

Звіти спостережних місій ООН та ОБСЄ з оцінкою ситуації у сфері прав людини та прав нацменшин підтверджують факти порушення відповідних прав з боку окупаційної влади та проросійських сил та спростовують дезінформацію російської сторони щодо порушення прав людини і нацменшин з боку української влади.

Порушення прав громадян на вільне волевиявлення

Проведення «референдуму» в АР Крим всупереч чинному українському законодавству та під дулами автоматів російських окупантів і наступна анексія півострова за сфабрикованими результатами, які не відповідали реальній волі населення Криму, стало першоосновою порушення прав громадян України, які проживають на території АР Крим.

Порушення прав людини за ознаками громадянства та національності

Значна  кількість осіб з тих, хто проживає на території Криму, не бажали отримувати російське громадянство. Водночас окупаційна влада створила мешканцям Криму організаційні та правові перепони з метою уникнення відмови від російського громадянства. Так, в Криму було утворено лише 3 пункти для подачі відповідних відмов від російського громадянства(Сімферополь, Білогірськ та Бахчисарай); термін їхнього подання становив лише місяць (до 18 квітня 2014 року) і попри поширену фактичною владою інформацію про його продовження не був збільшений. Кожній особі, яка написала відмову від російського громадянства, видавали довідку без печатки та підписів.

Згідно зі ст. 5 Договору між РФ та «Республікою Крим» (далі –РК) про прийняття у РФ РК та утворення у її складі нового суб’єкта Федерації громадяни України та особи без громадянства, які постійно проживають на цей день (18 березня 2014 року) на території РК або на території міста федерального значення Севастополя, визнаються громадянами РФ, за виключенням осіб, які  протягом одного місяця після цього заявлять про бажання зберегти своє або своїх неповнолітніх дітей діюче громадянство, або залишитись особами без громадянства.

Порушення прав громадян

1.1.Порушення права на освіту

Окупаційна влада Криму закриває школи з українською та кримськотатарською мовами. Зокрема, в АРК та м.Севастополь 2,5 тис. вихованців дитсадків, 14 тис. учнів шкіл та майже 1 тис. студентів ВНЗ навчались українською мовою.

Станом на кінець навчального 2013-2014 року порушено права 13 тис. випускників шкіл на незалежне оцінювання знань, яке надає право на вступ до вищих навчальних закладів. Урядом України вимушено організовано проведення для них такого тестування в Херсонській обл., водночас не всі діти мають змогу прибути туди.

8 тис. студентів професійно-технічних навчальних закладів здобували освіту за державним замовленням та мали гарантоване право на працевлаштування за набутою спеціальністю, яке за умов окупації після завершення навчання забезпечено не буде.

1.2. Порушення права на соціальний захист та охорону здоров’я

У Криму проживає майже 5 тис. дітей, які мають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Кожна 5 така дитина є вихованцем інтернатних установ та знаходиться на повному державному утриманні. Більше 3,5 тис. дітей перебуває під опікою, 674 – у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях. Наразі основну частину цих дітей позбавлено права на вільний вибір громадянства, визначеного Конвенцією ООН про захист прав дитини.

Припинено виплату державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям та прийомним батькам, на які в Держбюджеті України в 2014 р. передбачено 32,6 млн. грн.

Порушено права близько 7 тис. дітей-інвалідів на лікування, відновлення здоров’я, соціальну підтримку: відповідно до законодавства РФ безкоштовними лікарськими засобами забезпечуються лише особи у віці до 16 р. (в Україні – до 18 р.), діти-інваліди з високою мірою втрати здоров’я не наділені додатковими пільгами (в Україні передбачено надбавку по догляду за такою дитиною-інвалідом). Відсутня комплексна система ранньої реабілітації дітей-інвалідів, тоді як в Україні кожній дитині-інваліду розроблено індивідуальну програму реабілітації, яка включає рекомендації щодо освіти, фізичного навантаження, лікування, оздоровлення, юридичної підтримки, супроводу соціальних служб тощо.

 На Кримському півострові розташовано 800 закладів оздоровлення та відпочинку, у тому числі дитячий центр «Артек», де щороку влітку за державний кошт відновлювали здоров’я близько 300 тис. дітей з усіх регіонів України. Крім того, діє 6 санаторіїв, де упродовж року лікувались 3 тис. дітей, хворих на туберкульоз, вади серця, опорно-рухового апарату. Аналогів таких санаторно-курортних установ в інших регіонах України немає.

1.3.Порушення права на свободу віросповідання

У Криму найбільш поширеними є такі релігії та віросповідання, як православ’я – 42,7 %, іслам – 29%, протестантизм – 20%. На початок 2014 р. в Криму діяло 2028 релігійних організацій різних типів, що складає 5,6% від їхнього загального числа в Україні. З них зі статусом юрособи діють 1409, без реєстрації – 674 релігійні громади.

З часу окупації тенденційного характеру набули випадки переслідування священнослужителів різних конфесій, порушення прав у галузі свободи совісті та віросповідання, гарантування недоторканності особи. Групи невідомих осіб у цивільному та російські військовослужбовці чинять насилля над віруючими людьми та священиками. Кримські священики Української Православної Церкви не в змозі здійснювати обряди і молебень у своїх церквах та проводять службу в татарських мечетях. Священики УГКЦ зазнали переслідувань і катувань, більшість з них були змушені покинути півострів.

1.4.Порушення свободи слова, ЗМІ та вираження поглядів

На сьогодні в Криму повністю відключено трансляцію усіх українських телеканалів, низки незалежних іноземних телеканалів, закрито низку інтернет-порталів і друкованих видань різного напряму. Журналісти зазнають систематичних нападів. За даними незалежних спостерігачів було зафіксовано понад 75 випадків порушення прав журналістів.

1.5. Порушення права на свободу мирних зібрань

На території Криму окупаційна влада вимагає дотримання чинного законодавства Росії щодо зібрань, яке вже тривалий час піддається критиці з боку російських і міжнародних правозахисників через порушення права громадян на мирні зібрання. Зокрема,  на початку травня декількох представників кримськотатарського народу було оштрафовано на 10 тис. рублів «за масове перебування у громадському місці».

1.6. Порушення права на свободу пересування

            Стосовно багатьох представників української влади, активістів та лідерів кримськотатарського народу окупаційною владою запроваджено заборону на в‘їзд на територію півострова. Найбільш яскравим прикладом стала заборона в‘їзду лідеру Меджлісу М.Джемілєву – більшість правозахисників порівнюють таке рішення російської влади з депортацією кримських татар часів тоталітарного сталінського режиму.

1.7. Насильницькі зникнення, катування, расизм та ксенофобія

Меджліс кримськотатарського народу підтвердив своє визнання України як суверенної і незалежної держави в існуючих кордонах і рішуче засудив акт агресії з боку Російської Федерації. У відповідь на це було зафіксовано факти утисків за етнічною ознакою, тортур, каліцтва та  проявів агресії, а також інформаційну блокаду, яка посилюється з боку російської і самопроголошеної кримської влади.

На півострові широко використовується практика залякування і викрадення активістів українських патріотичних громадських організацій та журналістів. Звернення щодо захисту до правоохоронних органів півострова не дають результатів, оскільки протизаконні дії т.зв. сил «самооборони» та окупаційних військ підтримуються фактичною владою Криму.

Дедалі частішими стають випадки нападу і побиття місцевих мешканців за мовною ознакою.

Порушення прав військовослужбовців ЗС України

До передислокації українських військ на материкову частину мали місце масові дії провокаційного характеру щодо військовослужбовців ЗС України та проукраїнських активістів з боку озброєних представників ЗС РФ, які перебувають на території України без жодних правових підстав та в порушення міждержавних угод між Україною та РФ.

6 українських офіцерів військової служби України у період з 22 по 26 березня тримались у заручниках російськими військовослужбовцями. За оперданими СБ України, на той час існувала реальна небезпека вчинення провокаційних дій, в тому числі із застосуванням зброї  як з боку озброєних угрупувань, так і з боку ЗС РФ відносно цивільного населення та військовослужбовців ЗС України з метою численних людських жертв.

Порушення прав кримськотатарського народу 

Російська окупація Кримського півострова вже призвела до суттєвого обмеження політичних, мовних та культурних прав і свобод національних меншин, насамперед - кримських татар.

Процес підготовки проекту Конституції «Республіки Крим» фактично був закритим від громадськості, а конституційна комісія збиралася лише двічі. Меджліс кримськотатарського народу в різних формах озвучував ряд положень, які неодмінно повинні бути відображені в Конституції Криму. Частина з цих пропозицій були включені до постанови ВР АРК від 11 березня «Про гарантії відновлення прав кримськотатарського народу і його інтеграції в кримське співтовариство», зокрема про необхідність представництва кримських татар у структурах влади, офіційного визнання Курултаю і Меджлісу кримськотатарського народу органами національного самоврядування кримських татар і багато інших норм. Але у результаті ці положення не потрапили до остаточного варіанту.

19 квітня було здійснено спробу не пустити до АРК лідера кримськотатарського народу М.Джемілєва. Пізніше, 22 квітня йому намагалися вручити «Акт повідомлення про заборону в’їзду в РФ на 5 років».  3 травня лідерові кримськотатарського народу було в чергове відмовлено у в’їзді на території АР Крим.

В ніч на 20 квітня, невідомі озброєні люди, скориставшись зупинкою автомобіля голови Меджлісу кримськотатарського народу Р.Чубарова на вимогу автоінспекції, під дулами зброї перевіряли документи у пасажира авто та водія.  

21 квітня групи озброєних бандитів т.зв. самооборони застосували фізичне і словесне насильство щодо кількох жінок-співробітниць Меджлісу при зносі з його будівлі українського прапора та встановлення «прапора Криму».

15 травня в Криму відбулися масові обшуки житла кримських татар.

16 травня самопроголошений «прем'єр-міністр» Криму С.Аксьонов підписав Указ щодо обмеження проведення масових заходів до 6 червня ц.р. «у зв’язку з подіями на півдні та сході України». 18 травня кримські татари планували провести мітинги й ходу, присвячені Дню пам'яті жертв депортації з Криму.

Міжнародна оцінка ситуації

12 травня 2014 р. було оприлюднено спільну доповідь Бюро демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) та Верховного комісара у справах національних меншин (ВКНМ) ОБСЄ, підготовлену за результатами діяльності спільної місії з оцінки ситуації в сфері прав людини в Україні. Зазначена місія працювала в Україні в період з 6 березня по 17 квітня 2014 р. на запрошення української сторони. Доповідь встановила факти серйозних порушень прав людини та національних меншин в АР Крим і у південно-східних регіонах України. Основними жертвами в конфліктних регіонах виступають прибічники єдності України («про-майданівці») та журналісти; в Криму – представники кримськотатарського населення та українські військовослужбовці і члени їх сімей. Підтверджуються факти агресії з боку проросійських сил проти україномовного населення та громадян України, які відкрито виступають за єдність і суверенітет держави.

Відзначено наявність в АР Крим загроз безпеці кримськотатарської та української общин півострова. Зафіксовано зростання антитатарських настроїв на півострові, що знаходить вираження у випадках залякування татарських родин, надсилання на їх адресу анонімних погроз тощо. 80% осіб, які виїхали з Криму через побоювання за свою безпеку, є представниками саме кримськотатарського народу, решту склали родини українських військових, а також священнослужителі УПЦ (КП) та УГКЦ. Місія привертає увагу до небезпеки закриття україномовних навчальних заходів в Криму, визнає зростання тиску на вчителів, які викладають, та учнів, які спілкуються українською мовою.

16 травня 2014 р. Помічник Генерального секретаря ООН І.Шимонович представив у Києві другу Доповідь стосовно ситуації у сфері прав людини в Україні, підготовлену Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) за результатами роботи 2 квітня - 6 травня ц.р. відповідної Моніторингової місії, розгорнутої на запрошення Уряду нашої країни.  Документ високо оцінює важливі кроки української сторони, спрямовані на виконання Женевських домовленостей від 17 квітня ц.р., та вкотре спростовує звинувачення у порушеннях в Україні прав меншин, у т.ч. російської, що були сфабриковані як привід для анексії РФ АР Крим. Зазначається також про численні порушення прав населення Криму внаслідок російської окупації (у сферах забезпечення прав на життя, свободу і безпеку людини, політичних, економічних й соціальних прав та прав меншин). Доповідь констатує наявність станом на 29 квітня понад 7,2 тис. внутрішньо переміщених осіб, що внаслідок тиску і страху переслідування змушені були залишити Кримський півострові. Більшість переселенців – кримські татари.